День Святого Валентина – радість чи смуток?
Всім привіт. Давно я не писав нові статті, завжди бракує на це часу, але сьогодні вирішив написати – День Святого Валентина все-таки) — (мабуть налетіли на мене певні емоційні поривання, тому і не стримався))). Знаєте друзі, часто, а правильніше сказати практично завжди День Святого Валентина асоціюється із чистим, світлим, найпрекраснішим почуттям у світі – коханням та безумовно із взаємністю. Це свято люди сприймають як радість. Проте давайте поговоримо зараз не про тих, які з хвилюванням в серці біжать за валентинками та подарунками для своїх коханих, а про тих хто з певних причин зустрічає це свято (прямо хочеться поставити слово – свято – в лапки) зі смутком, або взагалі не хоче про нього чути.
Мабуть День Святого Валентина це один із небагатьох днів в календарі, який чітко ділить людей на тих які в цей день радіють і на тих, що сумують. Не хочу писати загальні фрази, тому якщо та половинка людей, які зі смутком зустріли це свято дозволять, то напишу своє бачення цього дня і думаю, що вони будуть розділяти мої думки. Особисто в мене ще жодного разу в житті (мені 25 р.) цей день не асоціювався із почуттям кохання, ніжності та тепла. Траплялось по різному, але результат був один і той самий – День Валентина для мене не більше як дата 14 лютого, або в кращому випадку дата коли йде по телевізору футбол.








